Шкідливі звички, які змінюють прикус дитини

Найчастіше питання від батьків звучить так: «Він смокче палець, це ж пройде?». Часто справді проходить. Але чи встигне пройти до того, як почне впливати на прикус — залежить не від самої звички, а від віку дитини й від того, скільки годин на добу цей тиск триває.

Головне правило: важлива тривалість, а не сила

В ортодонтії є принцип, який пояснює майже все в цій темі. Зуб рухається не від сильного поштовху, а від слабкого, але тривалого тиску.

Дитина може з силою стиснути щелепи на секунду — і нічого не станеться. А може тримати палець у роті по кілька годин щодня протягом двох років — і зуби поступово підуть за цим тиском.

Орієнтир, яким користуються ортодонти: приблизно шість годин на добу — той поріг, після якого постійний тиск починає змінювати положення зубів. Саме тому нічні звички небезпечніші за денні: уві сні дитина не контролює нічого, а години йдуть.

Із цього ж принципу випливає й хороша новина. Якщо звичку прибрати вчасно, зуби нерідко повертаються самі — так само поступово, як і зміщувались.

Смоктання пальця й соска

Смоктання — нормальний рефлекс немовляти, і до трьох років це не привід для тривоги. Далі починається зона, де важливий кожен рік.

До 3 років. Зазвичай без наслідків: молочний прикус має запас і встигає перебудуватись, коли звичка минає.

3–5 років. Зона уваги. Якщо звичка не минає сама — саме час мʼяко з нею працювати, поки не почали прорізуватись постійні зуби.

Після 5–6 років. Уже впливає на постійні зуби, і наслідки закріплюються.

Що саме формується: відкритий прикус — між верхніми й нижніми передніми зубами лишається щілина у формі пальця; протрузія — верхні різці нахиляються вперед; звуження верхньої щелепи — щоки під час смоктання тиснуть на бічні ділянки.

З соскою логіка та сама, з однією поправкою: ортодонтична форма пустушки шкодить менше за палець, але не робить звичку нешкідливою. Значення має вік, коли її прибрали, а не форма.

Прокладання язика — звичка, яку не помічають

Це найпідступніша з усіх, бо ззовні її майже не видно. Під час ковтання язик має впиратись у піднебіння за верхніми зубами. Якщо ж він щоразу проштовхується вперед, між зубні ряди, — а ковтаємо ми близько 1000 разів на добу — зуби отримують тисячу мікроштовхань щодня.

Результат — той самий відкритий прикус, тільки цього разу без пальця, і батьки щиро не розуміють, звідки він узявся.

Часто це наслідок іншої проблеми: ротового дихання, коротка вуздечка язика, збільшені мигдалики або залишкова звичка після смоктання. Тому лікар шукає причину, а не просто фіксує факт.

Важливий наслідок для лікування: якщо прокладання язика не прибрати, воно поверне зуби назад навіть після ідеально проведених брекетів. Це одна з найчастіших причин рецидиву.

Що ще додається до списку

Кусання губи. Нижня губа, затиснута між зубами, працює як клин: верхні різці йде вперед, нижні — назад.

Кусання нігтів, ручок, олівців. Точковий тиск на ті самі зуби роками, плюс мікросколи емалі на різцях.

Пляшечка після двох років. Особливо коли дитина засинає з нею. До ортодонтичних наслідків додається ризик карієсу передніх зубів.

Постійний сон на одному боці або підпирання щоки рукою. Впливає слабше за решту, але в поєднанні з іншим має значення.

Скреготіння зубами. Стоїть окремо: у дітей воно поширене й часто минає само, але якщо емаль уже стирається — це привід показатись лікарю.

Чому заборони не працюють і що робити натомість

Майже всі батьки починають з одного й того самого: сварять, мажуть палець гірким, привʼязують рукавички. І майже завжди це або не працює, або працює ненадовго.

Причина проста: смоктання пальця чи кусання губи — це найчастіше самозаспокоєння. Дитина робить це, коли втомилась, тривожиться, засинає. Прибрати спосіб заспокоїтись, не давши іншого, — означає підсилити тривогу, а разом із нею й саму звичку.

Що працює:

1. Домовленість, а не заборона. Дитина з 4–5 років здатна бути співучасником: разом позначаємо в календарі дні без пальця, разом радіємо результату.

2. Заміна в момент тригера. Найчастіше це вечір і засинання. Тут допомагає ритуал: книжка, іграшка в руках, рука дорослого.

3. Робота з причиною. Якщо є ротове дихання — до ЛОРа. Якщо коротка вуздечка — до хірурга. Інакше боремось із наслідком.

4. Апарат — коли решта не спрацювала. Існують спеціальні пластинки з решіткою для язика чи упором для пальця. Це не покарання, а фізична підказка: язик просто не може стати в старе положення. Ставимо їх зазвичай ближче до 6–7 років, коли час уже підтискає.

І головне: якщо звичка минула до 5 років, часто нічого лікувати не доведеться — прикус вирівняється сам. Тому питання «чи вже пора до ортодонта» варто ставити раніше, ніж здається.

Часті запитання

Гончарук Анастасія Андріївна

Лікар-ортодонт · функціональна ортодонтія

Ортодонтичне лікування дітей і дорослих: брекет-системи, елайнери, виправлення прикусу. Сучасні протоколи, ретельна діагностика та індивідуальне планування на кожному етапі.

Усі статті лікаря →Instagram клініки ↗