Скрегіт зубами уві сні: чому виникає і що з цим робити

Бруксизм — це мимовільне стискання щелеп або скрегіт зубами, який людина найчастіше не контролює і не помічає сама, особливо якщо це відбувається уві сні. Перші сигнали найчастіше помічають не пацієнти, а їхні партнери: характерний звук уночі, схожий на скрип чи хрускіт, який заважає спати поруч і повторюється з ніч у ніч.

Як зрозуміти, що у вас бруксизм

Самі ж пацієнти частіше звертають увагу на непрямі ознаки, які зʼявляються поступово:

• ранкову втому або напруження жувальних мʼязів, ніби ви щойно довго жували щось тверде;
• тупий головний біль у скронях або у скронево-нижньощелепній ділянці, який зʼявляється саме вранці й поступово минає протягом дня;
• підвищену чутливість зубів до холодного, солодкого або при вдиху прохолодного повітря;
• помітне стирання емалі на жувальних поверхнях, дрібні сколи країв зубів чи країв пломб, які раніше були непомітними.

Деякі пацієнти також помічають відбитки зубів на внутрішній стороні щік або на бічних поверхнях язика — це теж непряма ознака звички стискати щелепи. Втім, жодна з цих ознак окремо не є стовідсотковим підтвердженням бруксизму: вони можуть свідчити і про інші стани, тому важливо не ставити собі діагноз самостійно за однією-двома ознаками. Помітити ці ознаки самостійно корисно, але вони — лише привід звернутися на консультацію, а не привід для самолікування чи спроб «поправити прикус» власними силами.

Якщо ви впізнали в цьому себе, це ще не діагноз — точну причину скарг і те, чи йдеться саме про бруксизм, визначає лікар на очному огляді, оцінюючи стан емалі, мʼязів і суглоба в комплексі. Про те, як ще можуть проявлятися зміни в емалі та з чим їх варто відрізняти, ми писали в статті про чутливість зубів.

Чому виникає бруксизм

Уявлення про причини бруксизму за останні роки суттєво змінилися. Раніше основною причиною скреготу зубами вважали неправильний прикус — нібито зуби «шукають» зручне змикання уві сні, і через це трапляється надмірне навантаження на щелепу. Сьогодні цю теорію вважають надто спрощеною: прикус може бути одним із факторів, що впливають на розподіл навантаження, але сам по собі він рідко є єдиною чи головною причиною бруксизму, тож зводити все лише до форми змикання зубів некоректно.

Натомість дедалі більше уваги приділяють іншим чинникам, повʼязаним з роботою нервової системи під час сну та загальним станом організму:

• стрес і підвищена тривожність, накопичена за день емоційна напруга, яку тіло «розряджає» уві сні;
• особливості сну — часті пробудження, поверхневий сон, окремі розлади дихання уві сні, які іноді супроводжуються епізодами скреготу;
• вживання кофеїну, енергетичних напоїв, алкоголю чи інших стимуляторів, особливо у другій половині дня та ввечері;
• прийом деяких груп медикаментів — це питання варто обговорювати з лікарем, який їх призначив, а не змінювати схему прийому самостійно.

Найчастіше бруксизм виникає через поєднання кількох факторів одразу, а не через якусь одну очевидну причину. Саме тому сучасний підхід передбачає розгляд бруксизму комплексно, а не пошук однієї-єдиної причини, яку можна швидко усунути. Зʼясувати, які саме чинники відіграють роль у вашому випадку, можна тільки після розмови з лікарем і, за потреби, консультації суміжних спеціалістів — наприклад, якщо мова йде про якість сну чи рівень стресу.

Якщо ж лікар бачить ознаки, повʼязані саме з прикусом, оцінити його і за потреби скоригувати допоможе консультація з ортодонтії — детальніше про це в матеріалі про виправлення прикусу у дорослих.

Чим це загрожує зубам і реставраціям

Регулярне надмірне навантаження на зуби поступово змінює їхній стан, навіть якщо людина цього не відчуває щодня і не помічає жодного дискомфорту протягом тривалого часу. Проблема бруксизму саме в тому, що наслідки накопичуються непомітно, а по допомогу найчастіше звертаються вже тоді, коли зміни стають очевидними або зʼявляється гострий дискомфорт.

До типових наслідків належать:

• прискорене стирання емалі, через яке зуби стають коротшими, а їхні краї — гострими, нерівними або надто тонкими;
• тріщини та мікросколи на самих зубах, а також на краях пломб, які раніше довго служили без проблем;
• пошкодження естетичних реставрацій — вінірів чи коронок, які не розраховані на постійне ударне навантаження і можуть відколюватися чи розхитуватися;
• підвищений ризик перевантаження зубних імплантів, якщо вони вже встановлені в ротовій порожнині;
• дискомфорт, клацання або біль у скронево-нижньощелепному суглобі при тривалому перебігу без будь-якої корекції.

Особливо вразливими стають зуби, на яких уже стоять великі пломби чи реставрації: вони розраховані на звичайне жувальне навантаження, а не на постійне стискання протягом ночі, тому зношуються і ламаються швидше за здорову природну емаль.

Якщо скол чи інша поломка вже сталися, не варто відкладати візит у надії, що ситуація «почекає»: тимчасове вичікування зазвичай тільки погіршує стан і збільшує обсяг майбутнього лікування. Що робити, якщо випала пломба чи відкололася частина зуба, ми детально розповідали в окремій статті про випалу пломбу чи скол зуба.

Що робить лікар

На консультації лікар оглядає зуби й слизову оболонку, оцінює ступінь стирання емалі, стан наявних реставрацій, а також рухи та стан скронево-нижньощелепного суглоба. За потреби огляд доповнюють розмовою про якість сну, рівень стресу та спосіб життя — це допомагає скласти повнішу картину і зрозуміти, з чим саме може бути повʼязаний скрегіт у конкретному випадку.

Для оцінки динаміки лікар може зробити фото чи зняти зліпки зубів, щоб за потреби порівняти стан емалі через певний час і побачити, чи прогресує стирання. Це особливо важливо, якщо зміни розвиваються повільно і непомітно для самого пацієнта.

Одним із найпоширеніших рішень є індивідуальна захисна капа, яку виготовляють за зліпками або цифровим сканом щелеп під конкретного пацієнта. Важливо розуміти: капа не усуває причину бруксизму — вона перерозподіляє навантаження і захищає емаль, пломби та реставрації від подальшого пошкодження, поки причина скарг зʼясовується або коригується іншими методами. Матеріал і товщину капи підбирають індивідуально: комусь підходить твердіший варіант для постійного нічного носіння, а комусь — тонша й мʼякіша конструкція. Головне, щоб капа щільно сиділа на зубах і не викликала додаткового дискомфорту, інакше носити її регулярно буде складно, а сенс профілактики зникне.

Якщо стирання чи сколи вже призвели до втрати тканин зуба, лікар пропонує варіанти відновлення — від пломбування до реставрації вінірами чи коронками, залежно від обсягу пошкодження і побажань пацієнта. За потреби лікар також може порадити звернутися до суміжних спеціалістів, якщо підозрює, що причина повʼязана зі сном чи загальним станом здоровʼя. Такі рішення завжди підбирають індивідуально на прийомі в терапевтичному відділенні.

Що можна зробити самому

Поки причина бруксизму зʼясовується, а лікар підбирає план дій, є кілька звичок, які можуть трохи полегшити стан, хоча самі по собі вони не замінюють консультацію і не гарантують результату:

• дотримуватися режиму сну — лягати й прокидатися приблизно в один час, уникати недосипання напередодні напружених днів;
• обмежити кофеїн, енергетики та алкоголь у другій половині дня, особливо ввечері перед сном;
• звертати увагу вдень на звичку стискати щелепи, кусати ручку чи жувати гумку без потреби, і свідомо розслабляти жувальні мʼязи, коли помітили це за собою;
• шукати способи знизити рівень щоденного стресу — тут може допомогти як зміна режиму дня, так і робота з фахівцем із психологічного здоровʼя;
• за потреби спробувати теплий компрес на ділянку жувальних мʼязів увечері, якщо відчувається напруження після довгого дня.

Ці кроки не гарантують повного зникнення скреготу і не є заміною лікування, але разом із рекомендаціями лікаря вони можуть зменшити навантаження на зуби та жувальні мʼязи протягом дня і полегшити загальний стан.

Коли звернутися до лікаря швидше

Деякі симптоми — привід звернутися до лікаря швидше, ніж на плановий профілактичний огляд:

• біль у скронево-нижньощелепному суглобі, який не минає кілька днів поспіль;
• клацання, хрускіт або відчуття «застрягання» при відкриванні рота;
• помітне обмеження в тому, наскільки широко відкривається рот, або асиметрія руху щелепи;
• свіжий скол зуба, пломби, вініра чи коронки, навіть якщо він здається незначним;
• раптове посилення чутливості зубів, якого раніше не було;
• поява стійкого болю в жувальних мʼязах, який не проходить протягом дня.

У цих випадках краще не чекати на плановий огляд, а звернутися раніше: чим швидше лікар оцінить ситуацію, тим простіше запобігти подальшому пошкодженню зубів, реставрацій і суглоба та підібрати комфортне рішення саме для вашого випадку. Навіть якщо жодного з цих симптомів немає, плановий огляд раз на пів року дозволяє помітити перші зміни емалі ще до того, як зʼявиться біль чи дискомфорт.

Часті запитання

Сидоренко Олексій Миколайович

Лікар-ортопед

Стаж 2+ роки практики. Протезування, вініри, коронки.

Instagram клініки ↗